Медична довідка
ДЦП

Що таке церебральний параліч?

Причиною дитячого церебрального паралічу (ДЦП) є непрогресуюче пошкодження певних зон мозку, що розвивається.

Це пошкодження може відбутися на ранніх стадіях вагітності, коли мозок тільки починає формуватися, в процесі пологів, коли дитина проходить через пологові шляхи або після народження дитини.

У ранньому віці ДЦП виявляється погіршенням та обмеженням руху. Крім рухових порушень, спостерігаються такі дефекти:

  • пізнавальні (наприклад, невміння рахувати);
  • сенсорні порушення (нечутливість до болю);
  • порушення слуху;
  • порушення зору;
  • погіршене сприймання (наприклад, неспроможність розпізнавати кольори, хоча функції зору нормальні);
  • емоційні розлади;
  • судоми.

Бен ван дер Стам “Допомога дитині при церебральному паралічі. Практичні поради” ISBN-5-7707-8196-3 © Видавництво “Місіонер”, Львів, 1995.

Ознаки дитячого церебрального паралічу

При спостереженні за дітьми з ДЦП виявляють декілька характерних ознак. Вони можуть з’являтися у багатьох комбінаціях і проявлятися в різній мірі.

До таких ознак належать:

  • відразу після народження дитина може мати труднощі з диханням;
  • немовля може мати проблеми зі смоктанням, ковтанням і пережовуванням їжі; іноді проблеми з годуванням можуть мати важкі наслідки (наприклад, аспіраційна пневмонія, якщо їжа потрапить до легенів через трахею);
  • дитина часто плаче і видно, що з нею “щось не так”. Немовля може бути байдужим і неактивним, начебто не схильним спілкуватися з оточенням;
  • дитина з ДЦП може мати труднощі з координацією рухів. Наприклад, дитина може використовувати лише одну руку (замість обох) або не рачкує;
  • дитині важко контактувати з оточуючими. Слабо або зовсім не реагує на інших людей, має проблеми з розвитком мовлення;
  • дитина має проблеми з діяльністю у щоденному житті, наприклад: не може самостійно вживати їжу, не може одягатися чи доглядати за собою;
  • загалом розвивається повільніше, ніж здорова дитина такого ж віку.

Іноді потрібні місяці чи навіть роки, щоб виявити у дитини ДЦП, особливо в більш легких випадках.

Бен ван дер Стам “Допомога дитині при церебральному паралічі. Практичні поради” ISBN-5-7707-8196-3 © Видавництво “Місіонер”, Львів, 1995.

Розвиток дітей з ДЦП

Вкотре треба підкреслити, що дитина з ДЦП зазнала незворотнього ушкодження мозку. Подальший розвиток дитини з ДЦП залежить від таких факторів, як:

  • об’єм і місце ураження. Ці фактори визначають вираженість затримки розвитку. Ступінь ушкодження мозку можна встановити при детальному медичному обстеженні;
  • той рівень розвитку, якого досягне дитина під впливом різних стимулів. Чим більше дитину заохочувати, тим краще буде вона набувати чуттєво-рухового досвіду;
  • терапія дуже важлива для стимулювання розвитку дитини. Вона не усуває основної причини ушкодження мозку, але дитину можна навчити користуватися можливостями свого організму.

Бен ван дер Стам “Допомога дитині при церебральному паралічі. Практичні поради” ISBN-5-7707-8196-3 © Видавництво “Місіонер”, Львів, 1995.

Причини

Загалом вважають, що виникнення ДЦП може відбутись під впливом різних видів ушкоджень: тих, що сталися перед народженням, під час або одразу після народження.

Перед народженням:

  • інфекції;
  • резус-несумісність;
  • діабет або отруєння під час вагітності;
  • спадковість;
  • підвищення внутрішньо-черепного тиску.

Під час народження:

  • нестача кисню;
  • пологова травма.

Після народження:

  • гіпоксія.

Бен ван дер Стам “Допомога дитині при церебральному паралічі. Практичні поради” ISBN-5-7707-8196-3 © Видавництво “Місіонер”, Львів, 1995.

Симптоми ДЦП

Оглядаючи та перевіряючи дітей з ДЦП, необхідно звертати особливу увагу на симптоми, що стосуються:

  • тонусу м’язів;
  • рефлексів;
  • нервово-психічного розвитку.

1. Тонус м’язів може бути:

  • нижчим за нормальний;
  • нормальним;
  • вищим за нормальний.

Дитина з ДЦП може мати знижений чи підвищений тонус.

2. Рефлекси

Рефлексами називають автоматичні мимовільні реакції на певні збудники (стимули). Деякі з них залишаються на все життя, інші зникають в процесі нормального розвитку. У дітей з ДЦП ці рефлекси зникають пізніше або залишаються на невизначений термін (патологічні).

3. Розвиток

Розвиток відбувається із затримкою в порівнянні зі здоровими дітьми. Деяких стадій розвитку (наприклад спроможності ходити) інколи не вдається досягнути. Часто положення дитини залежить від порушення моторики.

Бен ван дер Стам “Допомога дитині при церебральному паралічі. Практичні поради” ISBN-5-7707-8196-3 © Видавництво “Місіонер”, Львів, 1995.

Вторинні проблеми у дітей з ДЦП

До вторинних проблем належать:

  • вимушене положення кінцівки внаслідок браку рухів через м’язеву спастику;
  • викривлення хребта (сколіоз). Якщо дитина з ДЦП рухається, сидить чи лежить несиметрично, то цим збільшується ризик розвитку деформації скелету;
  • при несиметричному положенні сидячи посилюється небезпека вивиху у кульшових суглобах.

Бен ван дер Стам “Допомога дитині при церебральному паралічі. Практичні поради” ISBN-5-7707-8196-3 © Видавництво “Місіонер”, Львів, 1995.

Класифікація ДЦП

ДЦП класифікують відповідно до проявів та місцезнаходження.

Прояви:

  • спастичність;
  • мимовільний рух, який особливо стосується обличчя, рук і язика (атетоз);
  • хиткі рухи та хода (атаксія);
  • атонія м’язів.

Де проявляється:

  • половина тіла (геміплегія);
  • обидві половини тіла (диплегія);
  • обидві руки та ноги (тетраплегія).

1. Спастичність

При спастичності помічається посилений тонус м’язів-згиначів і розгиначів. У дітей зі спастичним ураженням м’язів часто спостерігається недостатність координації рухів та рівноваги.
У зв’язку із тим, що у таких дітей тонус м’язів підвищений і різноманітність рухів є недостатньою, часто виникають м’язеві, а згодом і суглобові контрактури, що веде до ще більшого обмеження рухів дитини загалом. У випадку спастичного ослаблення м’язів (спастичний парез) завжди бувають асоційовані реакції – це ненормальні напруження м’язів усього тіла. Ці реакції супроводжують кожний свідомий рух, заважаючи його виконанню. Асоційовані реакції з’являються переважно тоді, коли рух вимагає зусиль. Таким чином, діти зі спастикою м’язів часто рухаються за глобальним зразком, тобто одноманітно.

2. Неконтрольований мимовільний рух (атетоз)

Означає буквально “неспроможність зупинитися”. Діти з такою хворобою завжди у русі (особливо їх кінцівки). Рухи ці некоординовані. Тонус м’язів постійно змінюється від гіпертонічного до гіпотонічного.
Цим дітям дуже важко перебувати у певній позиції, наприклад, утримувати голову і тіло в рівновазі чи щось взяти та тримати. Спинити рух – це також проблема.
Інколи суглоби бувають гіпермобільні. У таких дітей часто буває несиметричний рефлекс тонусу шиї, недостатнє зосередження та надчутлива реакція на стимули.
Існує багато відмінностей серед дітей, що мають такі рухи. Дитина може бути в’ялою та напружується лише тоді, коли пробує діяти чи хвилюється. Інша може бути ригідною (напруженою) протягом триваліших періодів і розслаблюється лише тоді, коли нагне голову вперед.

Ранній діагноз
Можливими ознаками атетозу можуть бути проблеми з годуванням, посилена слинотеча та довгі періоди підвищеного тонусу м’язів.

3. Хиткі рухи і хода (атаксія)

Це розлад координації довільних рухів. На відміну від дітей з атетозом, діти з атаксією не рухаються постійно. Однак, рухи їхні безконтрольні і нескоординовані. Дефект координації особливо помітний у свідомих рухах.
Симптоми: тремтячі руки, тремор (дрижання) і різкі, безцільні і нескоординовані рухи. Порушена також рівновага.

4. Безсилля, кволість м’язів

Атонія м’язів виражена у дітей з ДЦП у перші роки життя. Цей стан може перейти в атетоз або в гіпертонус м’язів.
Чим довше діти залишаються в такому стані, тим гіршим може бути прогноз.
Дітям з гіпотонією м’язів притаманне надмірне витікання слини і їх дуже важко чимось захопити чи схвилювати. Підвищена рухомість суглобів через дуже низьке напруження м’язів навколо них.

5. Геміплегія

Це параліч однієї половини тіла. У таких дітей можна спостерігати стереотипи положення і рухів руки та ноги з одного боку (наприклад рука зігнута і не діє). Рух несиметричний. Дитина користується лише здоровою половиною тіла.

Інші характеристики:

  • тонус м’язів ураженого боку посилюється під час діяльності;
  • помічаються асоційовані реакції (тонус ураженого боку посилюється під час руху здорової руки чи ноги);
  • геміанопсія (секція зорових подразнень не діє в мозку, хоч самі очі функціонують нормально);
  • розлад росту і порушення кровообігу ураженого боку;
  • розлад мовлення, навчання і поведінки.

Ранній діагноз
Приблизно у віці чотирьох місяців стає зрозуміло, що дитина завжди бере щось тією самою рукою (порівняйте це з нормальним розвитком: звичка, володіння органом виробляється коли дитині кілька років).

6. Диплегія – двосторонній параліч тіла

  • при диплегії уражене все тіло, але ноги більше, ніж руки. Ці діти зазвичай можуть володіти головою і не мають мовних порушень. Тонус м’язів ніг коливається від підвищеного до нормального; діяльність рук супроводжується асоційованими реакціями ніг (і у меншій мірі – навпаки);
  • утруднюються окремі рухи ніг по відношенню до тулуба (сидіння з прямою спиною) та окремі рухи ніг неодночасні (ходіння);
  • спостерігається значне згинання кінцівок в колінних та ліктьових суглобах, водночас схильність згинати руки, тулуб і голову.

Ранній діагноз
Диплегія починає виявлятися десь біля першого року життя, коли помічається сповільнений розвиток стояння і ходіння. У той час діти вже встигли розвинути багато патологічних звичок.

7. Тетраплегія

Це ураження всього тіла. При цьому обидва боки тіла можуть бути уражені неоднаково. Це може привести до певної асиметрії пози і руху. Спостерігається недостатній контроль рівноваги голови, порушується мова та координація.
До інших характеристик належать:

  • під час фізичних зусиль тонус коливається від підвищеного до нормального або підвищений у стані спокою;
  • може бути різниця тонусу м’язів між правою і лівою частинами;
  • у випадку асиметрії збільшується ймовірність вивиху кульшових суглобів і сколіоз хребта;
  • стереотипний зразок пози і руху;
  • загальна скутість рухів;
  • асоційовані реакції.

Ранній діагноз
Таких дітей можна розпізнати за наявністю проблем з годуванням і за скутістю рухів у перший рік життя. Через високий тонус м’язів догляд за такими дітьми дуже важкий.

Бен ван дер Стам “Допомога дитині при церебральному паралічі. Практичні поради” ISBN-5-7707-8196-3 © Видавництво “Місіонер”, Львів, 1995.

Принципи терапії ДЦП

Як уже згадувалось раніше, церебральний параліч – це наслідок ушкодження. Терапією ми можемо зменшити наслідки ЦП.
Робимо це:
1) шляхом регулювання тонусу м’язів і полегшенням активних рухів;
2) загальним сприянням розвиткові;
3) зменшенням похідних проблем.

Кілька коротеньких порад для батьків:

  • важливо, щоб заняття були завжди приємні як для дитини, так і для того, хто займається з дитиною;
  • застосовуйте різноманітність на практиці;
  • говоріть з дитиною якнайбільше і, навчаючи, давайте прості поради;
  • скеровуйте ті рухи, яких дитина не може робити самостійно;
  • починайте з тих вправ, які дитина може робити сама і заохочуйте її робити трохи більше;
  • дитина вчиться також, спостерігаючи за іншими;
  • будьте терплячі, незалежно від того, скільки часу це забере.

Бен ван дер Стам “Допомога дитині при церебральному паралічі. Практичні поради” ISBN-5-7707-8196-3 © Видавництво “Місіонер”, Львів, 1995.