Медична довідка
Будова тіла людини

Тіло людини є збалансованою системою. Його життєдіяльність здійснюється за умови злагодженої роботи усіх систем:

1. Центральна нервова система – її складають головний та спинний мозок, а через нервові корінці вона здійснює управління та контроль всіма процесами організму.
2. Ендокринна система – здійснює функцію управління, але, на відміну від центральної нервової системи, керування відбувається не шляхом передачі сигналів до нервів, а завдяки дії гормонів (вироблених залозами хімічних речовин), які переносяться через кров до органів впливу.
3. Серцево-судинна система – забезпечує обмін поживних речовин між тканинами, транспортує токсичні продукти життєдіяльності до органів (нирки, шкіра, легені), які виводять ці речовини.
4. Травна система – засвоює поживні речовини з їжі.
5. Сечостатева система – виводить з крові токсичні речовини та забезпечує розмноження.
6. Система опорно-рухового апарату.

Найбільшою системою організму є опорно-руховий апарат. Він створює форму нашого тіла та визначає зовнішні прояви життєдіяльності, такі як праця, розваги, жестикуляція і т.д.

Рух є основою нашої життєдіяльності. Він здійснюється завдяки злагодженій роботі м’язів, скорочення яких передається на кістки, між якими розташовані суглоби.

На відміну від інших ссавців, тіло людини має унікальну будову, яка визначає його функцію, а саме: прямоходіння (коли ми пересуваємося в просторі, опираючись на дві кінцівки, тіло утримуємо у вертикальному положенні та маємо дві вільні верхні кінцівки для виконання повсякденної праці, а також балансування при ході). Структури опорно-рухового апарату в такому положенні витримують навантаження від дії сили гравітації. Ці навантаження збільшуються в кілька разів під час перенесення вантажів.

Вертикальне положення тіла уподібнює людину до пружини, яка готова випростуватися і перетворити потенційну енергію руху в кінетичну.

Хребет

Хребтовий стовп – це основа нашого тіла та вісь, яка розподіляє навантаження від голови до тазу та передає його на нижні кінцівки. Він виконує такі функції: опорну, захисну (захищає спинний мозок) і рухову.

Хребет складається з окремих відділів, які виконують індивідуальні функції:
1. Шийний відділ хребта – дуже рухомий відділ, який складається з семи хребців, підтримує голову, повертає її до джерела звуку або огляду об’єкта.
2. Грудний відділ – малорухомий відділ хребта, складається з дванадцяти хребців, фіксований ребрами, з якими бере участь в утворенні грудної порожнини.
3. Поперековий відділ – дуже рухомий відділ, побудований з 4-5-ти масивних хребців, що несуть на собі основне навантаження, утримуючи вагу тіла.
4. Крижовий відділ – нерухомий, утворений хребцями, які анатомічно в процесі розвитку людського організму зрослись в окрему кістку. Утворює суглоби з кістками тазу, бере участь в перерозподілі ваги тіла на нижні кінцівки.
5. Куприковий відділ або куприк – заключний відділ хребтового стовпа, який також утворюють зрощені хребці. Куприк служить однією з точок опори під час сидіння та є місцем фіксації м’язів тазового дна.

Отже, хребет складається з хребців, об’єднаних складною системою – міжхребцевим руховим сегментом (рухоме з’єднання двох розміщених поряд хребців).

Яка будова і функція міжхребцевого рухового сегмента?

В кожному хребці можна умовно виділити передній і задній відділи. Переднім відділом є тіло хребця, заднім – дужка з остистими, поперечними і суглобовими відростками. Такі відділи виділяють і в будові міжхребцевого рухового сегменту.

Передній відділ утворений суглобовим диском з прилеглими частинами тіл хребців, передньою та задньою поздовжніми зв’язками, які обмежують рухомість спереду і ззаду.
Суглобовий диск має особливу будову. Він складається з двох частин:

  • центральна – пульпозне ядро (желеподібна речовина, яка на 88% складається з води, а решту складають білки);
  • периферична – фіброзне кільце (сполучнотканинне утворення, яке замикається в коло, навколо пульпозного ядра, і обмежує його зміщення в сторони).

Задній відділ укріплюють жовта, міжостиста і міжпоперечні зв’язки. Рух забезпечують дуговідросткові (фасеткові) суглоби. Виходячи з функції пульпозного ядра, його слід розглядати як кулю між двома площинами. Такий суглоб називається шарнірним та здійснює рухи в багатьох площинах. Під час навантажень пульпозне ядро розширюється в сторони і амортизує (зменшує) навантаження на хребет в цілому.

Як функціонує хребет в цілому?

Рухи в міжхребцевому сегменті можливі в багатьох площинах, але їх амплітуда є дуже малою, бо обмежена зв’язками та дуговідростковими суглобами в задньому відділі хребта. Лише завдяки сумації рухів, багатьох міжхребцевих рухових сегментів, забезпечується велика амплітуда рухів хребта. Вона характеризується трьома ступенями рухомості: згинання-розгинання, нахили вправо-вліво, ротація довкола центральної осі.