Тематичні статті

Патологія кульшових суглобів у дітей з церебральним паралічем. Частина 2

В попередній статті ми розповіли вам, коли та як необхідно проводити рентгенографію кульшових суглобів дітям з церебральним паралічем, які показники оцінюються для ідтвердження нестабільності суглоба та які  ступені нестабільності існують. Сьогодні, продовжуючи тему, розглянемо методи профілактики та лікування нестабільності кульшового суглоба.

 

Які методи профілактики?

 

Основними методами ранньої профілактики є вертикалізація і постуральний менеджмент. 

Під час вертикалізації формується дах вертлюгової западини, покращується міцність кісток, знижується м’язовий тонус, збільшується амплітуда рухів в суглобах.  Нагадуємо вам загальноприйняті рекомендації щодо вертикалізації:

  • починати вертикалізацію слід з 9 – 12 місяців з поступовою адаптацією дитини
  • частота — щонайменше 5 разів на тиждень

Тривалість верти на добу:

  • 60 – 90 хвилин — покращує міцність кісток
  • 60 хвилин при відведенні нижніх кінцівок на 30 – 60° — забезпечує стабільність в кульшових суглобах
  • 45 – 60 хвилин — збільшує амплітуду руху в суглобах нижніх кінцівок
  • 30 – 45 хвилин — зменшує м’язовий тонус

 

Вичерпно про вертикалізацію читайте в статті нашого блогу.

Постуральний менеджмент має проводитися 24 години на добу.

 

Які методи лікування?

 

Усі методи лікування можна поділити на профілактичні й радикальні. Тобто метод лікування залежить від індексу міграції, наявності больового синдрому, рівня GMFCS.

Якщо індекс міграції менше ніж 30 %,  усі методи лікування спрямовані на зменшення м’язового тонусу. Таким чином, не зменшують індекс міграції, а допомагають пригальмувати подальше зміщення назовні голівки стегнової кістки.

До таких методів відносять:

  • проведення ін’єкцій ботулотоксину; 
  • постановка баклофенової помпи;
  • проведення селективної дорзальної різотомії.

При індексі міграції 25 – 45 %, або у дітей молодше 4-х років з індексом міграції більше ніж 45 % рекомендовано проведення оперативних втручань на м’яких тканинах. До таких оперативних втручань відноситься тенотомія привідних м’язів стегна. Часом додатково проводять тенотомію клубово-поперекового м’яза, підколінного сухожилля  і подовження прямого м’яза стегна.

Якщо індекс міграції більше ніж 40 – 45 %, це являється показом до радикальних оперативних втручань — остеотомії. Часто остеотомії поєднуються з оперативними втручаннями на м’яких тканинах. 

У такому випадку постає питання проведення остеотомії з однієї сторони чи з двох сторін. Кожна друга дитина потребує через деякий час проведення оперативного втручання на протилежній стороні. Щоб попередити це,  остеотомію з однієї сторони рекомендовано поєднувати з проведенням подовження привідних м’язів стегна на протилежній стороні (навіть якщо індекс міграції становить 10 – 30 %). 

У разі дисплазії вертлюгової западини остеотомію стегнової кістки поєднують з остеотомією тазу.

Слід пам’ятати, що всі втручання мають бути скеровані на покращення якості життя дитини: зменшення больового синдрому, покращення функціональності. 

Команда фахівців Innovo працює над відновленням в післяопераційний період. Щоб потрапити на курс телефонуйте за номером: 0800300198

 

Статтю підготувала дитячий невролог Яна Мартиненко.