Поради

Що робити, якщо дитина гризе нігті?

Звичка гризти нігті є досить поширеною серед дітей. Проте, це не просто шкідлива звичка, її присутність свідчить про якусь емоційну напругу в житті дитини. Внутрішній світ дитини є дуже багатогранним і складним, діти по іншому реагують на стресові ситуації, ніж дорослі. Тому причина такої поведінки може бути не завжди очевидною для дорослих.  

 

Дуже важливо проаналізувати, що саме спровокувало виникнення звички та постаратись усунути причину. Найбільш поширеними серед них є:

  • стрес, емоційна напруга (переїзд, зміна школи/садочка) – те, що нам може видаватись незначним, чи неважливим, для дитини може бути цілим всесвітом її переживань;
  • невпевненість в собі, занижена самооцінка в дитини;
  • атмосфера в сім’ї — не тільки виражене насильство чи агресія вдома, а й емоційний стан батьків може відбиватись на поведінці дітей;
  • надмірні навантаження — не варто занадто сильно виснажувати дитину фізично;
  • заміщення задоволень — якщо дитина тривалий час не отримує задоволень у прийнятний спосіб — з’їсти щось солодке, зайнятись улюбленою справою, вона спробує отримувати задоволення, яке є для неї найбільш доступним;
  • нудьга;
  • надмірна вимогливість або дбайливість батьків;
  • страхи — для кожного етапу розвитку дитини притаманні свої типові страхи, які минають самі собою, але якщо з’являється щось не характерне для певного віку, дитина може так реагувати;
  • наслідування близьких — весь розвиток дитини базується на наслідуванні, не завжди діти імітують тільки корисну поведінку інших.

 

 

Якщо ви зауважили в своєї дитину цю шкідливу звичку, негайно дійте! Не варто чекати, що це мине саме собою. Чим триваліша звичка, тим важче буде її викорінити.

 

Ось декілька рекомендацій, як можна самостійно спробувати відівчити дитину від цього:

 

  • поспостерігайте, що саме провокує таку поведінку — виявити причину надзвичайно важливо, оскільки тоді ви матимете змогу усунути її з життя дитини;
  • розповідайте про негативні наслідки для здоров’я — поясніть дитині в доступній для неї формі про шкідливий вплив цієї звички на стан організму, а також про естетичну складову — запровадьте регулярний догляд за пальчиками та нігтями дитини, зробіть це ритуалом;
  • проговорюйте з дитиною її почуття та емоції — діти не народжуються з вмінням розуміти і називати свої переживання, їх цьому потрібно навчати; коли дитина буде вміти виражати їх словами, їй не доведеться реагувати іншими способами;
  • допоможіть дитині знімати вчасно напругу (релаксація, якісний відпочинок) – вчіть дитину відпочивати, коли вона відчуває втому; відпочинку потребують усі сфери — емоційна, фізична та розумова;
  • створіть комфортну домашню атмосферу — оточіть дитину турботою, прийняттям та позитивними емоціями;
  • знизьте загальну тривожність — навчіть дитину самостійно заспокоюватись в стресових ситуаціях (стискання-розтискання кулачків, глибокі вдихи-видихи повинні допомогти);
  • дайте альтернативу, замініть іншою діяльністю, а не просто забороняйте гризти нігті — дайте дитині щось погризти, наприклад, соломинку, якесь хрумке печиво чи моркву — це має задовольнити її бажання кусати, також часто пропонуйте тактильні ігри: перебирання круп, ліпка, різноманітні тактильні м’ячики нададуть необхідні відчуття пальчикам вашої дитини); знайдіть цікаве для дитини заняття (конструктор, аплікації, настільна гра і т.п.);
  • придумайте казку — казка найдавніший та найперший в житті кожної дитини вчитель; це найприродніший спосіб донести до дитини дошкільного віку певну інформацію;
  • мотивуйте дитину припинити — запропонуйте значиму для дитини винагороду за успіхи (похід в кіно, улюблена страва і т.п.);
  • приділяйте дитині достатньо уваги – це те, чого діти потребують найбільше!

 

Пам’ятайте, чого робити не варто — фізичні покарання, сварки, присоромлювання дитини можуть тільки погіршити ситуацію!

І найважливіше — проявіть терплячість! Не сподівайтесь, що якийсь із запропонованих способів допоможе за один раз. Самі вірте в успіх і підтримуйте дитину, тоді вам обов’язково все вдасться. Проте, якщо протягом тривалого часу нічого не допомагає – зверніться до дитячого психолога.

 

Статтю підготувала: психолог Христина Галущак.